У ДУ «НІЦ РПД НАН України» була виконана науково-прикладна тема:

«Підвищення надійності водопостачання населення під час можливих надзвичайних природних та техногенних ситуацій або запровадження військового стану за рахунок захищених підземних вод (для міст України, де мешкають понад 100 тис. осіб)»

За результатами проведених досліджень отримані наступні основні висновки:

1. Повномасштабна збройна агресія російської федерації спричинила значний негативний вплив на всі без винятку галузі економіки України та сфери суспільного життя, зокрема і на галузь водного господарства.
2. Зрозумілою є необхідність побудови в Україні ешелонованої системи водопостачання (централізованої та локальної),  яка була б максимально стійкою в разі виникнення будь-якої надзвичайної ситуації, зокрема й спричиненої воєнними діями.
3. Підземні води, що є альтернативною складовою водопостачання з поверхневих водних об’єктів, слід розглядати як надійне резервне водне джерело для міських осередків, де для забезпечення потреб населення використовуються поверхневі водозабори. Такі системи альтернативного водозабезпечення на випадок техногенних катастроф мають передбачати:

• для централізованого водопостачання — наявність не менше двох водних джерел, в числі яких одне підземне, дублюючу систему енергопостачання, максимально захищену систему водозабору і водопідготовки, включаючи, за необхідності, засоби покращення якості води;
• для локального питного водопостачання — систему бюветів з дублюючими централізоване енергопостачання автономними резервними джерелами живлення насосів. Проєктування та вибір місця розташування таких осередків має враховувати максимальну захищеність обладнання та споживачів від зовнішніх загроз в процесі відбору води, зокрема досяжність укриттів та бомбосховищ, розгалуженість системи водопостачання, в окремих випадках — наявність засобів доочищення води.

4. Розгляд можливості створення локальної (бюветної) мережі для забезпечення міст України з населенням, що перевищує 100 тис. осіб, а саме: гідрогеологічних умов, експлуатаційних запасів та прогнозних ресурсів підземних вод, їх якості, показав наступне (наводиться у відповідності до гідрогеологічного районування України, рис.1).

Рисунок 1. Гідрогеологічне районування України.

А.  Волино-Подільський артезіанський басейн 

1. Всі міста з населенням понад 100тис. осіб (Тернопіль, Луцьк, Рівне, Львів, Хмельницький), які територіально знаходяться в межах Волино-Подільського артезіанського басейну, можуть будувати систему локального (бюветного) водопостачання населення, використовуючи вже затверджені експлуатаційні запаси питних підземних вод.
2. Основні водоносні горизонти, які необхідно залучити до мережі локального водопостачання населення, приурочені до верхньокрейдових та вендських відкладів, а також міоценових (для м. Львів).
3. Кількість підземних вод, які необхідно залучити до локального водопостачачння населення, коливається від 1,1 до 1,9 тис. м³/добу (міста Тернопіль, Луцьк, Рівне, Хмельницький) та від 3,6 до 5,0 тис. м³/добу (м. Львів).

Б. Гідрогеологічна провінція складчатої області

1. Гідрогеологічна провінція складчастої області Українських Карпат має дуже складні геолого-гідрогеологічні умови. Місто Ужгород розташоване в межах Закарпатського прогину, а міста Чернівці та Івано-Франківськ – частково в зоні Передкарпатського прогину, а частково – Подільського гідрогеологічного району.
2. Основний водоносний горизонт, за рахунок якого можна забезпечити локальне (бюветне) водопостачання населення перелічених міст, відноситься до четвертинних відкладів (неоплейстоцен-голоцен).
3. Кількість підземних вод, які некобхідно залучити до локального водопостачання населення, коливається від 0,6 до 1,9 тис. м³/добу. 
4. Для підтвердження можливості видобутку заявленої кількості підземних вод слід провести цикл розвідувальних робіт, пердбачених у «Положенні про стадії геолого-розвідувальних робіт на підземні води (гідрогеологічні роботи)».

В. Область тріщинних вод Українського щита

1. Область тріщинних вод Українського щита характеризується досить складними гідрогеологічними умовами, пов’язаними, в першу чергу, з характером тріщинуватості кристалічних порід, до яких приурочений докембрійський водоносний горизонт – основне джерело питного водопостачання за рахунок підземних вод в межах цієї структури.
2. В межах УЩ розташовано дев’ять міст з населенням від 107 тис. мешканців (Нікополь) до 981 тис. мешканців (Дніпро). Для локального водопостачання цих міст необхідно залучити від 770 до 6900  м³/добу підземних та поверхневих вод.
3. За рахунок підземних вод можна організувати мережу локального водопостачання в містах Вінниця (докембрійський водоносний горизонт), Кропивницький (бучацький та частково докембрійський водоносний горизонти), Нікополь (за умови проведення повного комплексу пошуково-розвідувальних робіт на водоносні горизонти у четвертинних, неогенових, палеогенових та докембрійських відкладах), Біла Церква (середньоюрський та частково бучацький і докембрійський водоносні горизонти за умови виконання пошуково-розвідувальних робіт).
4. Локальне водопостачання міст Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпро, Житомир та Кременчук слід базувати на використанні поверхневих вод з частковим залученням підземних вод.

Міста Дніпро та Кременчук знаходяться в межах зчленування Українського щита та Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну. Тому, на лівобережжі Дніпра частково для локального водопостачання цих міст можна розглядати підземні води приурочені до осадових відкладів, а на правобережжі – до кристалічних порід докембрію.

У Кривому Розі використання підземних вод може бути тільки точкове і залежить від їх якості та здренованості.

У Запоріжжі перспективним для локального водопостачання за рахунок підземних вод може бути докембрійський водоносний горизонту межах території долини р. Мокра Московка.

У Кременчузі слід дослідити четвертинний та докембрійський водоносні горизонти на кшалт їх якості та водозбагаченості.

Для всіх 5-ти міст, що перелічені у цьому пункті висновків, слід передбачити повний цикл пошуково-розвідувальних робіт на підземні води.

Г. Причорноморський артезіанський басейн

1. Гідрогеологічні умови Причорноморського артезіанського басейну складні внаслідок різноманітності та невитриманості поширення водоносних горизонтів і слабопроникних порід, фаціальної мінливості літологічного складу водомістких відкладів, строкатості якісного складу підземних вод.
2. Основними водоносними горизонтами, які можливо розглядати з точки зору організації локального, а місцями і централізованого водопостачання, є четвертинний, неогеновий, палеогеновий та крейдяний. Найперспективнішим з перелічених водоносних горизонтів є неогеновий.
3. Серед 3-х міст (Херсон, Миколаїв, Одеса) населення яких перевищує 100 тис. осіб, і які знаходяться в межах артезіанського басейну, що розглядається, вирішити проблему локального водопостачання за рахунок підземних вод на 100% можна в м. Херсоні, цілком реально це зробити і в м. Миколаєві за умови проведення стадії детальної розвідки верхньосарматського водоносного горизонту в межах міста, і тільки частково – в м. Одеса.
4. Особливу увагу слід привернути до якості підземних вод. Не виключено погіршення її показників у зв’язку з руйнацією греблі Каховського водосховища (м. Херсон), підтягування солонуватих вод з Бузького лиману (м. Миколаїв) та Чорного моря (м. Одеса). У зв’язку з цим слід заздалегідь передбачити встановлення портативних приладів підготовки води в мережі локального водопостачання цих міст.

Д. Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн

1. Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн, в межах якого знаходяться дев’ять міст з населенням, що перевищує 100 тис. осіб, характеризується сприятливими умовами формування прогнозних ресурсів та живлення підземних вод. Це обумовило наявність високо водозбагачених горизонтів та задовільну якість підземних вод. В цілому цей регіон має великі потенційні можливості збільшення використання підземних вод.
2. Майже всі міста з населенням понад 100тис. осіб (Київ, Чернігів, Суми, Полтава, Харків, Черкаси, Павлоград, Кам’янське, Бровари), які територіально знаходяться в межах Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну, можуть будувати систему локального (бюветного) водопостачання населення, використовуючи вже затверджені експлуатаційні запаси питних підземних вод.
3. Основні водоносні горизонти, які необхідно залучити до мережі локального водопостачання населення, приурочені до еоценових, сеноман-нижньокрейдових та середньоюрських відкладів.
4. Для локального водопостачання м. Черкаси за рахунок підземних вод четвертинного та бучацького водоносних горизонтів необхідно провести детальну розвідку в межах міста. Перспективними для бюветного водопостачання м. Кам’янське можуть бути бучацький та докембрійський водоносні горизонти, але тільки за умови проведення пошуків, попередньої та детальної розвідок в межах міста. Альтернативою можуть слугувати поверхневі води Дніпра.
5. Кількість підземних вод, які необхідно залучити до локального водопостачачння населення, коливається від 500 до 2000 м³/добу в містах Чернігів, Суми, Полтава, Черкаси, Павлоград, Кам’янське, Бровари. А у найбільших містах України з населенням більше мільйона жителів необхідно залучити — в Києві від 14800 до 20720 м³/добу, а в Харкові — від 7200 до 10000 м³/добу питних вод.

Е. Гідрогеологічна провінція Донецької складчастої області

1. Гідрогеологічна провінція Донецької складчастої області відзначається складними умовами формування підземних вод, які характеризуються невитриманістю по площі та в розрізі. Клімат регіону відносно посушливий, освоєння підземних вод досить інтенсивне, спостерігається суттєвий вплив шахтного водовідливу. Все це значним чином ускладнює визначення складових формування експлуатаційних запасів підземних вод.
2. Не зважаючи на те, що відстань між містами Краматорськ і Слов’янськ всього 15 км, можливості організації локального (бюветного) водопостачання їх населення – різні.
3. В межах м. Краматорськ розвідано декілька ділянок підземних вод, по яких затверджені експлуатаційні запаси водоносного горизонту у верхньокрейдових відкладах. Їх освоєння у 2022 році склало лише 23% (8,8 тис. м³/добу). Необхідна кількість підземних вод для організації мережі локального водопостачання не перевищує 1050 м³/добу, тобто 3,5% від неосвоєних запасів. Тому, вирішити це питання, за умови прийняття необхідних управлінських рішень, можливо у досить стислий термін.
4. В межах м. Слов’янськ основний водоносний горизонт той же самий – верхньокрейдовий. Але в межах міста жодної ділянки не розвідано. Тому необхідно провести повний цикл  геологорозвідувальних робіт (пошуки, попередня та детальна розвідки) перед визначенням реальної схеми локального водопостачання. Втім, немає сумніву в реальності подачі в цю мережу 750 м³/добу підземних вод з верхньокрейдового водоносного горизонту.
5. Безумовно, що інші питання, пов’язані з організацією локального водопостачання (розташування бюветів, буріння свердловин, автономне енергопостачання, встановлення компактних систем поліпшення якості води (за необхідністю), фінансування запланованих робіт та т.ін.), повинні вирішуватися з місцевими органами управління з залученням фахівців підприємств, які мають досвід у виконанні запланованих робіт.